Ефективність віртуальної реальності у пацієнтів з кардіопульмональними розладами – огляд літератури

Анотація

Вступ. Кардіопульмональні розлади, включаючи хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), серцеву недостатність та стани після кардіохірургічних втручань, суттєво впливають на фізичні можливості пацієнтів та якість їхнього життя. Традиційні програми реабілітації часто стикаються з проблемами, такими як низька мотивація та недостатнє дотримання рекомендацій. Віртуальна реальність (VR), завдяки своїм занурювальним та інтерактивним функціям, стала потенційним інструментом для підвищення залученості пацієнтів та покращення клінічних результатів у кардіопульмональній реабілітації.

Мета. Цей наративний огляд має на меті дослідити ефективність VR-інтервенцій у реабілітації пацієнтів із кардіопульмональними розладами шляхом аналізу сучасних доказів та клінічних застосувань.

Матеріали та методи. Було проведено комплексний пошук літератури у базах даних PubMed, Scopus та Google Scholar. Було відібрано дослідження, що зосереджуються на використанні VR у пацієнтів із кардіопульмональними станами, включаючи рандомізовані контрольовані дослідження, спостережні дослідження та пілотні випробування, опубліковані англійською мовою. Основними оцінюваними показниками були фізична працездатність, функція дихальної системи, психологічний стан та дотримання рекомендацій.

Результати. Огляд свідчить, що програми реабілітації на основі VR можуть покращувати толерантність до фізичного навантаження, функцію легень та психологічні показники, такі як тривога та депресія. VR також демонструє перспективи у підвищенні мотивації та дотриманні рекомендацій, особливо у домашній та дистанційній (телереабілітаційній) формах. Незважаючи на позитивні тенденції, різноманітність у дизайні досліджень, VR-модалях та показниках ефективності обмежує можливість остаточних висновків.

Висновки. VR є перспективним доповненням до традиційних стратегій кардіопульмональної реабілітації. Вона пропонує новий підхід до залучення пацієнтів та покращення функціонального стану. Проте необхідні більш стандартизовані, великомасштабні дослідження для підтвердження її ефективності та розробки клінічних протоколів для широкого застосування.