ТІЛТ-тест, як основний неінвазивний метод тестування автономної нервової системи серця у пацієнтів з вазовагальним синкопе

Анотація

Вступ. Синкопе (непритомність) – це раптова короткочасна втрата свідомості з швидким спонтанним відновленням, що зумовлена транзиторною глобальною гіпоперфузією головного мозку. Серед різних причин синкопе найпоширенішими є рефлекторні механізми, зокрема вазовагальні синкопе (ВВС) [1]. На сьогоднішній день ТІЛТ-тест є найрозповсюдженішим та неінвазивним методом для тестування автономної нервової системи серця. Результати ТІЛТ-тесту верифікуються за допомогою сучасної класифікації VASIS, яка включає три типи вазовагального синкопе.

Мета. Визначити роль ТІЛТ-тесту під час дослідження автономної нервової системи серця та його вплив на вибір тактики лікування пацієнтів із вазовагальним синкопе.

Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз даних 40 пацієнтів, які звернулися до ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України» з приводу рецидивуючих синкопе та мали позитивний результат ТІЛТ-тесту. Серед обстежених – 30 чоловіків і 10 жінок, середній вік склав 37,8 ± 11,6 років (від 15 до 69 років). ТІЛТ-тест проводився за класичним італійським протоколом. Після проведення тесту та встановлення діагнозу вазовагальне синкопе всім пацієнтам було обрано подальшу тактику лікування – від консервативного ведення до інвазивних втручань.

Результати. У всіх 40 обстежених пацієнтів ТІЛТ-тест дав позитивний результат, підтвердивши вазовагальний генез непритомності. Велика кількість позитивних відповідей частково пов’язана з ретельним відбором пацієнтів саме на інвазивні методи лікування. Під час проведення ТІЛТ-тесту синкопе у 36 (90 %) пацієнтів виникло під час фази провокації нітрогліцерином, у 4 (10 %) – під час фази пасивної вертикалізації. Середній час до синкопе під час фази пасивної вертикалізації склав 10,8 ± 2,1 хвилин (від 8 до 15 хвилин), а у 36 пацієнтів після провокації нітрогліцерином – 4,2 ± 2,3 хвилин (від 1 до 13 хвилин). У 24 пацієнтів (60 %) діагностовано кардіоінгібіторний тип реакції, у 11 (28 %) – змішаний тип, у 5 (12 %) – вазодепресорний тип. Рішення щодо подальшої тактики лікування приймалося спільно з пацієнтом. Чотирнадцять пацієнтів із рецидивуючими синкопе та вираженим вагусним компонентом виконали катетерну абляцію парасимпатичних гангліонарних сплетень (без ускладнень, з подальшим усуненням вагус-опосередкованої дисфункції синусового вузла). Ще 10 пацієнтів відмовилися від інвазивних втручань і розпочали консервативну терапію. У групі зі змішаним типом ВВС кардіонейроабляція була застосована у 6 пацієнтів, інші 5 пацієнтів перебувають на консервативній терапії. Інвазивне лікування у пацієнтів із вазодепресорним типом вазовагального синкопе на сьогодні має обмежене застосування [10,12], тому ці пацієнти також отримують консервативне лікування.

Висновки. ТІЛТ-тест відіграє провідну роль у діагностиці вазовагального синкопе під час тестування автономної нервової системи серця. Чітке визначення типу вазовагального синкопе за класифікацією VASIS прямо впливає на подальший вибір тактики лікування. За даними численних сучасних досліджень, інвазивні методи лікування мають найбільшу ефективність у пацієнтів із кардіоінгібіторним типом вазовагального синкопе.