Двонаправлений кавапульмональний анастомоз як етап гемодинамічної корекції подвійного відходження магістральних судин від правого шлуночка

Анотація

Подвійне відходження магістральних судин від правого шлуночка – це складна вроджена вада серця з аномальним вентрикулоартеріальним з’єднанням, у якому легенева артерія та аорта виходять переважно з правого шлуночка. Дана вада включає широкий спектр анатомічних варіантів і пов’язаних із ними вад розвитку. Певний відсоток хворих з подвійним відходженням магістральних судин від правого шлуночка потребують одношлуночкового шляху корекції вади через неможливість анатомічної корекції шляхом накладання двонаправленого кавапульмонального анастомозу. Ця когорта пацієнтів характеризується деякими особливостями періопераційного ведення, чому і присвячена ця стаття.

Мета. Оцінити передопераційні характеристики, безпосередні та віддалені результати після виконання двонаправленого кавапульмонального анастомозу як етапу гемодинамічної корекції у пацієнтів з подвійним відходженням магістральних судин від правого шлуночка.

Матеріали та методи. У період з 1996 року по 2024 рік у ДУ «НІССХ ім. М. М. Амосова НАМН України» було проведено хірургічну корекцію у 483 пацієнтів з подвійним відходженням магістральних судин від правого шлуночка. Радикальну корекцію вади виконано у 446 (92,4 %) пацієнтів, у 5 (1 %) пацієнтів обрали шлях півторашлуночкової корекції, іншим 32 (6,6 %) пацієнтам було обрано гемодинамічну корекцію через особливості гемодинаміки, характерні для фізіології єдиного шлуночка серця, тому їм було виконано двонаправлений кавапульмональний анастомоз як етап одношлуночкового шляху. На ехокардіографії серед досліджуваної групи пацієнтів (n=32), яким виконували двонаправлений кавапульмональний анастомоз, у 24 (75 %) виявлено транспозиційний тип подвійного відходження магістральних судин, у 4 (12,5 %) – тетрадний тип, 4 (12,5 %) пацієнтів мали тип дефекту міжшлуночкової перегородки.

Результати. Госпітальна летальність склала 3,1 % (n=1). Неускладнений перебіг у ранньому післяопераційному періоді спостерігали у 26 (81,2 %) пацієнтів. На момент виписки 12 пацієнтів з ІІ перейшли в І функціональний клас серцевої недостатності, серед інших 20 пацієнтів з ІІІ функціонального класу – в І (n=15) та у ІІ (n=5). Також відмічали підвищення сатурації кисню з 74 [50; 92] % до 86 [77; 92] % після втручання. Виживаність пацієнтів становила: через 6 місяців – 96,7 % (n=30), через 1 рік – 93,5 % (n=29) і була сталою до завершального етапу гемодинамічної корекції. Наступний, або завершальний, етап гемодинамічної корекції у вигляді тотального кавапульмонального сполучення був виконаний 22 (71 %) пацієнтам, що були виписані зі стаціонару (n=31). Проведена оцінка всіх прооперованих пацієнтів (n=32) демонструє, що завершального етапу гемодинамічної корекції, або операції Фонтена, досягли 68,7 % пацієнтів.

Висновки. Подвійне відходження магістральних судин від правого шлуночка – це складна вроджена вада серця, яка включає широкий спектр анатомічних варіантів та потребує ретельного підходу щодо вибору тактики хірургічного лікування. Двонаправлений кавапульмональний анастомоз як етап гемодинамічної корекції показує хороші безпосередні та віддалені результати у пацієнтів, яким неможливо виконати радикальну корекцію.