Коронарна ангіопластика з використанням балонного катетера з лікарським покриттям у лікуванні гострих коронарних синдромів: медико-соціальні перспективи та проблеми використання при дифузних ураженнях коронарних артерій

Анотація

Вступ. Сучасна інтервенційна кардіологія постійно розвивається, пропонуючи нові технології та стратегії для оптимізації лікування коронарних захворювань. Зокрема, балони з лікарським покриттям (DCB) демонструють значний потенціал у лікуванні пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ГКС). Значний інтерес до застосування DCB обумовлений потребою в оптимізації лікування складних клінічних випадків, зокрема інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST (STEMI) та зупинки серця поза лікарнею (OOHCA). У таких ситуаціях стратегія використання DCB може запропонувати нові рішення — зокрема, шляхом мінімізації ризику тромбозу та можливістю уникнути тривалої антитромбоцитарної терапії.

Мета – обґрунтувати доцільність використання ангіопластики із застосуванням балонного катетера з лікарським покриттям (DCB) як альтернативного методу реваскуляризації у пацієнтів з гострими коронарними синдромами (ГКС), зокрема при дифузному ураженні коронарних артерій (КА).

Матеріали та методи. Цей огляд літератури присвячено аналізу медико-соціальних аспектів та клінічних перспектив використання DCB у лікуванні пацієнтів з ГКС. У центрі уваги – ефективність, безпечність та особливості застосування цієї технології в порівнянні з традиційним стентуванням. Особливу увагу приділено пацієнтам з дифузними ураженнями КА, де звичайні стенти можуть бути малоефективними.

DCB дозволяє доставляти антипрофілаферативний препарат локально, не залишаючи імпланта, що сприяє зменшенню ризику рестенозу та тромбозу, знижує потребу у тривалій подвійнiй антиагрегантнiй терапiї (ПАТ). Це особливо актуально для хворих з високим ризиком кровотеч, наявністю супутніх захворювань або необхідністю невідкладного хірургічного втручання.

Результати клінічних досліджень PEPCAD NSTEMI та REVELATION свідчать про не менш ефективну роботу DCB порівняно з медикаментозними стентами, зокрема щодо відновлення функціонального кровотоку, зменшення кількості ускладнень та рецидивів ішемії. Також аналізується потенціал DCB у лікуванні рестенозу в стентах, що є актуальною клінічною проблемою.

Обговорення. Перевагами DCB є менша інвазивність, збереження природної структури судинної стінки, можливість уникнення повторного стентування та менший ризик ускладнень у довгостроковій перспективі. Разом із тим метод потребує додаткових досліджень щодо довгострокової ефективності, оптимізації техніки застосування та вибору пацієнтів.

Висновки. Отже, ангіопластика з DCB є перспективним напрямом у сучасній інтервенційній кардіології, який заслуговує на ширше впровадження в клінічну практику, особливо у складних клінічних випадках.